Добром забуте серце обігрійте

В цей святковий, щедро напоєний прохолодою осінній день, ми зібралися в Софіївській сільській бібліотеці в чудовому товаристві на свято праці, свято долі, свято життя, щоб віддати свою шану і повагу людям, за спиною яких великий віковий і життєвий шлях, бо все що оточує нас є результатом невтомної праці.
До послуг присутніх оформлено виставку робіт «Руками майстринь творимо історію Донеччини» підібрано тематичні пісні про родину, дідусів та бабусь, батьківський дім, а ще конкурси «Впізнайте себе, рідненькі», «Натружені руки».
Людська осінь, як і природа, буває різною. В одних вона палахкотить розмаїттям барв, у інших – тихим бабиним літом, у третіх – суцільним присмерком, а то й нудьгою, яка пливе у прірву безнадії.

Але цього дня забули всі свої життєві негаразди, згадуючи цікаві історії із життя, охоче брали участь у конкурсі «Пісенний вернісаж» на краще виконання пісень. Залюбки вітали Віру Іванівну Суязову – енергійну, творчу особистість, яка має безліч різноманітних захоплень – в'яже, вишиває, вирощує чудові квіти. Миловидну, красиву жінку з ніжним поглядом і лагідною посмішкою, яка вміє смачно внуків годувати, різні тістечка випікати, гарно консервувати, дітей та внуків смачними, вишуканими стравами радувати – це Лідія Павлівна Копійко. Хочеться низенько вклонитися життєрадісній жінці, яка ніякої роботи не цурається, завжди допоможе своїм односельцям і старим і немічним, бо поруч з нею милосердя і доброта – це Катерина Іванівна Іващенко. А наступна наша учасниця не просто гарна жінка та господиня, любить робити добро, має золоті руки – це Людмила Василівна Семенова. Діти та внуки горнуться до маминої безмежної доброти, до бабусиної теплоти, до дідусевої мудрості. Улюблене її захоплення для душі –кулінарія, вона неперевершена майстриня по випіканню пиріжків. Майже кожного разу гостинно пригощає присутніх своїми кулінарними дивами. Титул невтомної трудівниці отримала Олександра Петрівна Дрозд. Вона вправно порається в домашньому господарстві, щоб допомогти своїм онукам. Правду кажуть в народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки». А її онуки та діти не стоять осторонь, коли потрібно допомогти бабусі.
Мама, бабуся! Скільки тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж. Галина Павлівна Слищенко – це той дужий птах, що розкрив крила для всієї великої родини, де панує лад і спокій, а вона для своєї дружної сім'ї і довідкове бюро, і швидка допомога, і скринька добрих порад. А Галина Фадіївна Рибалко дарує нам кожної зустрічі на засіданнях клубу за інтересами «Затишок» віночок своїх улюблених пісень.
А що нам потрібно для щастя? Що потрібно для того, щоб бути щасливим на цій святій землі? Тема вічна, як саме людство. І кожен на це питання відповість по-своєму. А я скажу, що в долі всіх людей є своє щастя. Щастя в тому, коли не байдуже, який слід залишиш після себе на землі, щастя в тому, якщо окрім себе, думаєш про тих, хто поруч, хто кожним своїм добрим ділом ніс до спраглих сердець ідеї добра, злагоди і любові.
А роки... Їх неначе й не було. Війнули вони пташиним крилом і помандрувалк колючою стернею, запахом жнив, щебетом весен, снігами зим і щедрістю літа, залишивши солодку насолоду.
Т. Незнанова,
завідуюча Софіївською бібліотекою