Обмеження спільної роботи родичів на

підприємстві, в установі, організації

Власник в праві запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.

1. Постановою Ради Народних Комісарів УРСР «Про суміщення посад і службу родичів в установах, підприємствах і організаціях усуспільненого сектору» була обмежена спільна служба родичів. 19 січня 1995 року до Кодексу законів про працю України внесе наст. 251, що передбачає можливість законодавчого обмеження спільної роботи родичів тільки на державних підприємствах, в установах та організаціях.Тим самим чинність зазначеної постанови РНК УРСР було підтверджено, а сферу її дії було обмежено державним сектором.

2. Пряма заборона спільної служби близьких родичів та свояків, пов'язаної з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю, міститься в ст. 12 Закону «Про державну службу».

3. Буквально тлумачачи частину другу ст. 251 КЗпП, можна було б зробити висновок про те, що вона не поширюється на підприємства комунальної власності. Але на основі історичного тлумачення (Кодекс законів про працю доповнено ст. 251 Законом від19 січня 1995 року, коли комунальна власність визначалася як різновид державної форми власності) слід зробити висновок про те, що частина друга ст. 251 КЗпП поширюється і на підприємства комунальної власності.

4. На підприємствах, заснованих на недержавній (некомунальній) формі власності, право обмеження спільної роботи родичів та свояків за умов, зазначених у частині першій ст. 251КЗпП, належить власникові. Власник не має права обмежувати спільну роботу родичів та свояків за відсутності зазначених умов. Про запровадження обмежень спільної роботи родичі повинен бути виданий наказ. Внесення в колективний договір умов про обмеження спільної роботи родичів та свояків не цілком відповідало б частині першій ст. 251 КЗпП.

5. Згадана постанова РНК УРСР передбачає обмеження не будь-якої спільної роботи, а тільки спільної служби, тобто роботи на посадах керівників, спеціалістів і службовців. На підприємствах недержавної (некомунальної) власності обмеження спільної роботи родичів можуть запроваджуватися не тільки на посадах керівників, спеціалістів і службовців, але і на інших роботах.

6. Зазначені обмеження на підприємствах, в установах, організаціях державної (комунальної) форми власності зводяться до таких:

1) обмеження стосуються тільки близьких рідних чи свояків (батьки, подружжя, брати, сестри, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя) (Законом «Про відпустки» (ст. 25) запроваджено термін «рідні по крові або по шлюбу»);

2) обмеження діють тільки тоді, коли близькі родичі та свояки у зв'язку з виконанням трудових обов'язків безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. Звернемо увагу на те, що мова йде тільки про безпосередню підпорядкованість або підконтрольність. Наприклад, начальник планово-економічного бюро цеху безпосередньо директору заводу не підпорядкований, а тому на цій посаді може працювати дружина директора заводу.

7. На державних (комунальних) підприємствах, в установах, організаціях зазначені обмеження, як це встановлено згаданою вище постановою РНК УРСР, не можуть поширюватися на спеціалістів сільського господарства; працівників лінійних підприємств залізничного транспорту (крім головних бухгалтерів і касирів); працівників плавскладу й експлуатаційних підприємств (за такими ж винятками); працівників з обслуговування лінійних і станційних споруд зв'язку, радіо, телебачення; працівників пересувних будівельних формувань (крім головних бухгалтерів і касирів); лікарів установ охорони здоров'я; наукових і педагогічних працівників; лекторів і бібліотекарів усіх наукових, навчальних і виховних закладів; артистів, художників і музикантів; працівників польових геологічних експедицій, партій, загонів тощо; спеціалістів лісового і водного господарства, освіти, медичних працівників, працівників культурно-освітніх закладів, працівників підприємств роздрібної торгівлі, а також працівників ставкових іозерних рибоводних господарств.

В.Купрін, головний державний інспектор

з питань праці ТДІзПП у Донецькій області