Благословенна  доля хлібороба

Найблагословеннішою віками була, є і буде праця хлібороба, бо жити і працювати на землі – це чудова нагода творити людям добро. Професія хлібороба одна з найтяжчих, але вона є і найпочеснішою. Золотаве колосся – вирощене міцними руками і оновлене людською славою, честю і доблесною працею – в ньому щастя людини, мирне життя, ясне почуття до своєї рідної матінки-землі. Це було і є головним правилом для працівника СТОВ «Маяк» Олександра Вікторовича Булгака.
Свою трудову діяльність, після закінчення Олександрівського СПТУ № 148, Олександр Вікторович розпочав трактористом-машиністом з 1990 року в колгоспі імені Крупської, яке в 2000 році було реорганізоване в СТОВ «Маяк».
Приємно відзначити, що весь цей час він жодного разу не змінював місце роботи і віддав праці на землі більше 23 років.

В господарстві Олександр Вікторович зарекомендував себе майстром своєї справи, адже немає в господарстві техніки, яку б він не опанував. Своїм досвідом він щиро ділиться з молоддю, а в колективі його слово має дуже велику вагу.
За звитяжну працю він неодноразово отримував подяки від керівництва підприємства, у 2001 році був нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, а в 2002 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України».
І коли 21 листопада цього року голова Донецької облдержадміністрації Андрій Володимирович Шишацький вручив нашому земляку орден «За заслуги ІІІ ступеню», це ще раз довело – праця на благо рідної землі шанована у всі часи і на таких як Олександр Вікторович тримається українська земля.
Олександрівщина пишається Вами! Щастя і здоров’я Вам, нових трудових звершень для процвітання рідного краю!
А. Копійко