Священна пам’ять про війну

Робота Шишової Ірини, учениці Мирнодолинського НВК –

ІІІ місце в районному пошуково-дослідницького конкурсі «Дослідження рідного краю»

Війна… Вона непідвладна часу, як німий свідок тих незабутніх подій, які в кожній родині відгукнулися горем і непоправною втратою.

Виросло не одне мирне покоління, але пам'ять про Другу Світову війну жива в наших серцях. Проходить час, і чим далі відділяє вона нас від тих страшних подій, тим цінніші спогади очевидців, тим актуальнішою стає тема Другої Світової війни. Я не можу сказати, що тема війни нова, але кожна людина, пропускаючи її через себе, осмислює і сприймає її по-своєму.

В Україні немає жодної сім'ї, якої не торкнулася б ця війна. Про неї написано незліченну кількість книг, зняті художні фільми, засновані на реальних подіях. З кожним роком документальних свідчень стає все більше: відкриваються секретні архіви, те, про що раніше говорити було не прийнято – стає доступним. Подвиг радянського воїна від цього не блякне, навпаки, стає більш зрозумілою самовідданість простих людей, які віддали кращі роки, здоров'я і життя за Перемогу.

Село Мирна Долина… Від цієї назви віє спокоєм і миром. Аж страшно згадати, що за його звільнення загинуло 760 воїнів. Скільки батьків, синів, дідусів не повернулись до своїх осель, бо захищали село, де зараз ми навчаємось, зростаємо, мріємо про завтрашній день. Кожного дня, ідучи до школи, проходимо повз Меморіал загиблим воїнам. Згадуємо, шануємо тих, хто поліг у жорстокій боротьбі за щасливе сьогодення.

Два роки наше село було в окупації. Школа не працювала. Німці вибрали самі найкращі будинки в селі і відкрили там комендатуру і поліцейську дільницю. Майже по всіх оселях поселилися німецькі офіцери та солдати. В більшості випадків німці поселялися в ті хати, де господарі жили краще за інших. А в тих будинках, де була хоч якась худоба, її забирали і з’їдали. Більшість жителів села голодували, тому що не жили у власних хатах, а ховалися в погребах та ямах. В ході визвольних боїв село було дуже пошкоджене, зруйновано бага­то будинків. Та все ж у село  вступили радянські солдати. В жорстоких кровопролитних боях  за  визволення нашого  села загинуло 760 радянських воїнів різних національностей. Всі  вони  поховані в Братській могилі у центрі села. Над Братською могилою стоїть у скорботі скульптура Матері.

Пам’ять про наших визволителів та воїнів-односельців  житиме у серцях внуків та правнуків. На превеликий жаль, на сьогоднішній день на території нашої сільради не залишилось в живих жодного учасника війни.

Але війна – це не тільки гуркіт гармат, танків, не лише  бої... Війна можлива й у мирні часи, і вона не менш жорстока та кривава.

Тож мир на землі – це безцінний дар, звойований кров’ю наших предків, і ми маємо зберегти його для нащадків. Хіба так багато потрібно людині для щастя? Безпечна дійсність, упевненість у майбутньому. Кожен прагне реалізувати свої здібності, жити повним життям та бачити навколо себе щасливих, добрих людей.

Прагнення миру – всесвітнє. Та мир неможливий до того часу, поки кожен не наведе лад у власній душі, визначиться з духовними цінностями, стане більш терплячим до людей навколо. І коли кожен буде жити в гармонії з собою, то зможе збудувати добрий, безпечний світ для усіх.