Про виконавче провадження

Згідно статті 47 Закону України  «Про виконавче провадження» виконавчий документ,  на підставі якого відкрито виконавче провадження,  за  яким  виконання  не  здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє  майно,  на  яке  може  бути  звернуто стягнення,  а  здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»   заходи    щодо    розшуку    такого    майна    виявилися безрезультатними;

3) стягувач  відмовився залишити за собою майно боржника,  не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню  виконавчих  дій  або  не здійснив   авансування   витрат   на   організацію  та  проведення виконавчих  дій,  авансування  яких   передбачено   цим   Законом, незважаючи  на  попередження  державного  виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити  особу боржника,  з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи   (крім   випадків,   коли  виконанню  підлягають  виконавчі документи про стягнення аліментів,  відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом  чи  іншим  ушкодженням  здоров'я,  у  зв'язку з втратою годувальника,  а також виконавчі документи про відібрання  дитини, за  якими  мають  бути  стягнуті  кошти  чи  інше  майно,  та інші виконавчі документи,  що можуть бути  виконані  за  безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за  виконавчим  документом  має  передати  стягувачу,  або майно,  на  яке  необхідно  звернути  стягнення  з метою погашення заборгованості (крім коштів),  а  здійснені  державним  виконавцем відповідно  до  цього  Закону  заходи  щодо  розшуку  такого майна виявилися безрезультатними;

7)  боржник - фізична особа  (крім  випадків,  коли  виконанню підлягають    виконавчі   документи   про   стягнення   аліментів, відшкодування  шкоди,  завданої  каліцтвом  чи  іншим  ушкодженням здоров'я,  у  зв'язку  з  втратою годувальника,  а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно  боржника,  розшук  яких здійснювався  органами  Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів,  що надійшли від  реалізації  заставленого  майна, недостатньо  для  задоволення  вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом,  на підставі якого  звернуто  стягнення  на заставлене майно;

9) наявна   встановлена   законом   заборона  щодо  звернення стягнення на майно чи кошти боржника,  якщо у нього відсутнє  інше майно  чи кошти,  на які можливо звернути стягнення,  а також щодо проведення інших виконавчих дій  стосовно  боржника,  що  виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про  наявність обставин державний виконавець складає акт.

А якщо у разі  повернення  виконавчого  документа  з   підстав, передбачених  частиною першою цієї статті,  стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.

Про   повернення   стягувачу   виконавчого   документа  та авансового  внеску  державний  виконавець  виносить  постанову   з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником  відділу,  якому  він  безпосередньо  підпорядкований. Копія  постанови  надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»

Повернення  виконавчого  документа  стягувачу  з  підстав, передбачених  цією  статтею,  не  позбавляє  його  права  повторно пред'явити  виконавчий  документ  до  виконання  протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Начальник Олександрівського

районного відділу державної

виконавчої служби Головного

територіального управління юстиції

у Донецькій області   І.В. Болотова