Категории раздела

Бизнес [40]
Здоровье [5]
Житейские истории [15]
История современности [14]
Культура [31]
Образование [23]
Общество [96]
Спорт [6]
Экономика [49]
Другие новости [149]
Депутатская деятельность [6]
Правопорядок [56]
Духовная жизнь [6]
Официальные документы [57]

Наш опрос

Оцените мой сайт
Всього відповідей: 62

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Главная » 2016 » Серпень » 5 » Проблеми і здобутки
09:18
Проблеми і здобутки

Граніт науки в прифронтових умовах

Школам, ПТУ і дитсадкам в містах, розташованих уздовж лінії розмежування, не вистачає фінансування і уваги центральної влади.

До такого висновку прийшла команда Антикризового медіа-центру, яка відвідала сім прифронтових міст - Авдіївку, Волновахи, Вугледар, Гірник, Українськ, Очеретине і Торецькому.

Черги в дитсадки і закриті школи

З початком бойових дій в цих містах скоротилася кількість закладів освіти. Деякі школи і дитсадки закрилися через відсутність дітей, а деякі були зруйновані під час обстрілу і до сих пір не відновлені.

Однак поступово жителі повертаються в рідні місця, додаються переселенці, і ось уже дитсадки переповнені, а відкривати нові групи не дозволяють можливості місцевих бюджетів.

«У нашому дитячому садку всього одинадцять груп, з них наднормативно укомплектовані групи для дітей трьох-чотирьох років, також перевантажені ясельні - їх відвідують по 20-25 дітей при нормі 15 осіб, - розповіла завідувачка Волноваського дитячим садом «Зірочка»Наталія Усик. - Нам гостро бракує хоча б ще двох груп, але все залежить від можливостей бюджету».

Така ж ситуація в Вугледарі, але там проблема черг в дитсадки вирішується шляхом реконструкції блоку, який не використовується ЗОШ № 3, для розміщення трьох групмалюків.

А ось в Авдіївці, в старій частині міста, є потреба відновити роботу дитсадка, тут своєї черги чекають 50 чоловік. Але цей район періодично обстрілюється, тому міська адміністрація побоюється концентрувати дітей в одному місці.

У той же час загальноосвітні школи в прифронтових населених пунктах працюють з неповним завантаженням. Наприклад, середня наповнюваність шкіл Ясинуватського району - всього 50 відсотків, але скорочувати кількість навчальних закладів не можна, оскільки вони розосереджені по всій території адміністративних одиниць.

Якщо дитсадки досить забезпечені кадрами, то в школах не вистачає вчителів. У Волноваському районі більше половини педагогів - пенсіонери, не вистачає вчителів англійської мови, історії, фізкультури, музики. Особливо гостро брак кадрів відчувається в сільській місцевості. Туди не хочуть їхати ні студенти, ні молоді фахівці. Керівництво районного відділу освіти дає заявки до вишів, але безрезультатно.

В Ясинуватському районі кадрове питання вирішують інакше. «Ми закрили всі вакансії, коли дозволили педагогам працювати на півтори ставки, - поділилася досвідом керівник відділу освіти Ірина Абашина. - Після курсової перепідготовки вчителі отримують право викладати кілька схожих предметів».

Діти ходять до школи в «ДНР»

Питання доставки дітей до шкіл гостро стоїть у всіх прифронтових районах, а в деяких доходить до абсурду. Школярі з Майорська, який територіально відноситься до Бахмутського району, ходять на навчання в окуповану Горлівку. Залишається тільки здогадуватися, які знання вони там отримують. І все через те, що досі не організовано елементарне підвезення дітей в українські школи.

Така ж ситуація може виникнути й у Волноваському районі, де 479 школярів підвозяться на навчання сімнадцятьма автобусами, а 8 учнів зі станції Південнодонбаської змушені добиратися в школу самі, їх щодня возять в Волновахи батьки. Справа в тому, що єдина дорога проходить через нерегульований залізничний переїзд, перетинати яку заборонено шкільного автобусу. За словами головного спеціаліста відділу освіти Людмили Кодберг, вирішити цю проблему на рівні районної влади неможливо, а на багаторазові звернення вищі органи не реагують.

Також здалеку приїжджають в школи учні Ясинуватського району. Підвіз здійснюється в дві зміни, частина дітей забирають з дому о пів на сьому ранку і потім їм доводиться чекати 40 хвилин до початку занять, поки не підвезуть інших школярів. «У нас зараз п'ять шкільних автобусів підвозять 240 дітей, але цього недостатньо, треба хоча б 8-9 машин», - резюмує заступник голови райдержадміністрації Микола Коваленко.

Дитсадки без води і тепла

Інфраструктура прифронтового освіти в силу обставин також вимагає особливої ​​уваги. У деяких населених пунктах проблеми накопичувалися роками.

Так, в Волновасі, Гірнику, Торецьку, Українську загальноміською проблемою впродовж багатьох років залишається водовід. Мережі зношені, насосні станції працюють з перебоями, тому вода подається по годинах. Це незручність (і порушення санітарних норм) відчувають і дитячі установи. Щоб забезпечити їх функціонування, роблять запаси води в спеціальних ємностях, а потім її поступово витрачають.

Крім того, в Гірнику відсутнє централізоване опалення, тому навчальні заклади опалюються індивідуальними електроприладами. «Взимку температура в групах не перевищує 10-12 градусів, - зізналася завідувачка дитсадком «Топольок»Олена Казакова. - Але нещодавно нам побудували котельню, тому наступної зими наші дітки не будуть мерзнути».

Комунальні проблеми регіону посилили військові дії. Частина дитсадків і шкіл були зруйновані і до сих пір не відновлені.

Розповідаючи про дитячий садок в селищі Тоненьке, завідуюча Тетяна Бородуля не приховує своїх сліз: «У нас в селі Тоненьке був кращий садок у всій Донецькій області - сучасний, комфортний, красивий. Після прямого попадання снарядів від нього майже нічого не залишилося. Ми змогли вивезти зовсім небагато меблів та іграшок - як спогад про минуле мирного життя». Зараз дитсадок облаштовується в селі Орлівка, тут один з шкільних корпусів реконструюють під одну різновікову групу. Правда, місць вистачить не всім: черга в дитсадок майже в два рази більше.

Обстрілами пошкоджені дві школи в Авдіївці, в них навчальний процес не проводиться. Правда, одну з них - ЗОШ № 2 - вирішено зробити опорною. Як повідомив керівник військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Павло Малихін, на реконструкцію виділено кошти з обласного і міського бюджетів, проекти вже затверджені, скоро почнеться ремонт.

З огляду на масштабність проектів створення опорних шкіл, навряд чи встигнуть закінчити все до вересня. Проте місцева влада не має наміру відступати від планів. Як варіант, будуть продовжувати ремонтні роботи під час навчального процесу.

До слова, опорні школи планується створити у всіх містах, які ми відвідали, і навіть в селищі Очеретине. Виняток становить Торецьк, який не включили в обласній перелік. Це обурює і міську владу, і громадськість, і батьків. «Ми були єдиним в Донецькій області містом, який виділив власні кошти на розробку проекту опорної школи, - зазначив начальник відділу освіти Володимир Орєшкін. - Однак нас не включили в обласне фінансування через близькість до лінії розмежування. Виходить, що 140 тисяч гривень, виділені на проект з міського бюджету, були витрачені даремно».

Плутанина з підручниками і різнобій в харчуванні

В цілому всі школи забезпечені підручниками в достатній мірі. Вони надходять централізовано в відділи освіти і потім розподіляються по школах. Нововведення останніх років - можливість вибирати автора підручника - створює додаткові проблеми вчителям і учням. В силу обставин школярі даного регіону частіше за інших переїжджають з одного населеного пункту в інший, і кожен раз їм доводиться звикати до нового підручника.

Цей недолік можна було б заповнити за допомогою електронних навчальних посібників, але далеко не всі селищні школи підключені до інтернету.

Шкільне харчування в кожному населеному пункті здійснюється по-різному. Практично скрізь учні 1-4 класів та діти пільгових категорій харчуються безкоштовно, за рахунок місцевих бюджетів. Але в Українську і в Гірнику шкільні сніданки оплачують всі без винятку, навіть молодші. А в Торецьку безкоштовне харчування в молодших класах ввели тільки в кінці цього навчального року.

У дитсадках дітей годують згідно з нормативами. Витрати на харчування частково лягають на батьків (60%), частково - на місцеві бюджети (40%).

Немає грошей на розвиток

Більшість закладів освіти уздовж лінії розмежування вимагають значних фінансових вливань не лише на відновлення після обстрілів, а й на поточні потреби.

Школи та дитсадки, побудовані кілька десятиліть тому, жодного разу капітально не ремонтувались. Старі вікна потребують заміни на склопакети, скрізь треба міняти комунікації і обладнання.

«Нам треба оновити ігрові та спортивні майданчики, завезти пісок, купити розвиваючі набори, - перераховує свої маленькі потреби завідуюча дитячим садком міста Українська Інна Борздий. - Але на все це потрібні гроші».

Як правило, бюджети невеликих міст не мають достатньо власних коштів на розвиток матеріальної бази установ освіти. Більш того, їм складно виділити кошти на складання проектної документації, щоб брати участь в державних програмах або залучати позабюджетні кошти.

Тому основні проблеми залишаються невирішеними, а дрібні потреби зазвичай забезпечуються благодійними внесками батьків.

У найскладнішій ситуації опинилися профтехучилища, які фінансуються з державного фінансування були переведені на місцеві бюджети. «На цей рік нам треба 11 мільйонів гривень, а виділено лише 54%, тобто на 1 липня грошей немає, - повідом директор Гірницького ПТУ Василь Закревський. - Таким чином, викладачі підуть у відпустки без зарплати, учні залишаться без стипендії, сироти не отримають жодної копійки на утримання».

Є чим пишатися і є до чого прагнути

Незважаючи ні на що, навчально-виховний процес в прифронтових містах триває. Особлива увага приділяється малюкам, які пережили стреси під час обстрілу, а в деяких населених пунктах досі чують звуки бойових дій. Вихователі і керівництво намагаються, щоб дітям було якомога спокійніше і комфортніше перебувати в дитсадках, щоб вони відволікалися від жахів війни. Проводять заходи, часто приймають гостей, сюди приїжджають волонтери з гостинцями.

Школярі демонструють достатній рівень підготовки у всіх сферах. Хлопці з прифронтової зони займають призові місця в спортивних змаганнях і творчих конкурсах, успішно беруть участь в олімпіадах по шкільним предметам. Відмінні знання шкільної програми підтверджуються золотими і срібними медалями. В одній тільки Авдіївці в цьому році закінчили школи три медаліста.

Однак це ще раз говорить про те, що даний регіон потребує додаткової підтримки як з боку місцевої влади, так і з боку держави. З кожним роком в школах Донецької області збільшується кількість україномовних класів, але підручників на всіх не вистачає.

Необхідно також оновлювати матеріальну базу навчальних і дошкільних установ, збільшувати число шкільних автобусів, давати можливість дітям виїжджати на екскурсії і на відпочинок в інші регіони України.

http://akmc.in.ua

Категория: Общество | Просмотров: 47 | Добавил: Елена | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Вход на сайт

Поиск

Календарь

«  Серпень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Архив записей

Друзья сайта

  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz