До 1025-річчя Хрещення України-Русі

Готуючись до цієї дати, в музеї була оформлена експозиція по цій темі, де були виставлені експонати з Некременської церкви святої мучениці Акіліни. Все це було оформлено в духовній кімнаті музею, де зібрано до 20-ти ікон з минулої церкви та старовинні меблі: круглий стіл, шафа, комод, великий металевий хрест, церковний поріг, паркет XVIII віку та інше.

В 1844 році було закладено камінь під будівництво церкви, а через рік, 18 червня, в нинішньому парку була збудована церква святої мучениці Акіліни. Цей день вважався в селі престольним святом. Церква мала 120 десятин землі. З них: батюшка Іваницький Іоан Іоанович – 90 дес., дяк – 30 десятин. Всього парафіян на той час було 1295, з них – чоловіків – 653, жінок – 642.

В 1920 році країну охопив голод. На допомогу голодуючим Поволжя з нашої церкви було вилучено: срібний хрест, ризи з ікон, запонки з великої Євангелії, обкладинки з 4-ох Євангелістів та велику золоту чашу.

При закритті церкви в 1929 р. палили книги, ікони, архівні документи… Меблі та килими були забрані у сільську раду; будівлю пристосували під клуб. На місці олтаря зробили сцену. Зі спогадів Коняєвої Є.: "Вчителька Чорна Паша підготувала виставу в церкві, та раптово померла”.

Так як до революції наше село відносилось до Харківської губернії Ізюмського повіту Михайлівської волості, то інколи службу правили священики з Барвінкова без плащаниці, так як ця святиня знаходилась у сільській раді, на схованці (спогад Миленка К.П.).

При церкві знаходилась сторожка, де жила баба Аня. І коли плащаниця потрапила до неї, та пошила з неї бурки. Про це незадовго до своєї смерті мені розповіла дружина К.П. Миленка – баба Сашка.

При церкві існувала велика бібліотека. І коли революційна молодь палила ікони та книги, то передові люди села рятували ці скарби.

З розповіді Коняєвої (Велигури) Є.:

"Ми палками витягували з вогню книги церковні, й оформили вдома чималеньку бібліотеку. А коли до села наближались німці, ми з батьком викопали на городі яму, й заховали цей безцінний скарб. Та хтось видав німцям схованку, і скарби відправились до Германії. На щастя, одна з книг церковної бібліотеки знаходиться в музеї. Це з рубрики «Библиотека великих писателей под. редакцией С.А. Венгерова «А.С. Пушкин, т. V, издание Брокгаузъ-Ефрона. С.- Петербург. -1911 г.». Тут – листування Пушкіна, його щоденник та інше”.

У Велику Вітчизняну війну в приміщенні церкви німці тримали коней. Відступаючи в жовтні 1941 р., наші війська зірвали міст через річку Бичок. А при другому відступі, у 1942 р., солдати з церковної будівлі збудували міст, який у травні 1942 року зірвали.

Із розповіді старожила села Лук'яненко Катерини Пилипівни: «Було, вийдеш зранку господарювати – з Бакая церковні куполи-красені, як на долоні. Сонечко сходить, а вони виблискують. Перехрестишся, поблагословиш початок дня, і за роботу. Одного разу, вийшовши з хати, я не побачила цю красу. Дивлюсь, а по слободі люди купками шепочуться – совєти церкву ламають. Всі були засмучені, а дехто – плакав…».

Г. Хоронько, директор народного музею с. Некременне